Грандіозна виставка Олександра Яновича «Створення світу» у львівському музеї «Палац Лозинських» відкрилась 6 березня 2021 року. Експозиція займала декілька зал музею і включала різноманітні мистецькі медіа, як-от живопис, графіку, скульптуру, інсталяцію і відео.

Тема створення світу завжди хвилювала та приваблювала багатьох художників різних поколінь та різних епох, як з прадавніх часів, так і по сьогодні. Не оминула вона і Олександра Яновича, активного подвижника сучасного українського мистецтва, засновника мистецько-культурного центру «Білий Світ» і мецената. Та непросто не оминула, а по-справжньому глибинно розбурхала його уяву і нестримне бажання створити… спробувати… бодай трохи відчути у собі всім своїм єством ту монументальну велич і потугу Творення Світу та спіймати хоча б одну іскринку Божої благодаті для власного творчого шляху в мистецтві. Чи витримає серце цю емоційну напругу? Чи тіло осилить цей стрім?

Створення світу – тема складна, вразлива і, можливо, небезпечна. Олександр Янович вирішує розвивати цю тему через осмислення космогонічних мотивів, пошук у різних культурах образів творця-деміурга, що резонують з його власною індивідуальністю. Він ставиться до сакральних образів як до ідейного ресурсу.

Процес роботи автора над творами для виставки «Створення світу» переріс з одного у три види мистецтва і таким чином чітко поділився на три складові лінії. Перша з них — живописна; друга лінія сприймається як об’ємно-просторова: від класичної скульптури до добре масштабованих абстрактних композицій з дерева, які вносять та завершують певний дисциплінарний конструктив у об’ємну лінію, як у творчості автора, так і в експозиції самої виставки. І нарешті третя лінія – візуальна, відеоряд якої створює цікавий бінарний ефект від перебування між прозорими демонстраційними екранами, на яких демонструються графічні твори автора та їхні фрагменти з певною швидкістю, надаючи екранам відповідне смислове навантаження та динамічну пульсацію.

Усі ці три лінії, переплітаючись між собою, створюють повну поліфонію суголосся та посилюють загальне враження від піднятої митцем теми. І це багатоголосся, відкидаючи евклідове сприйняття світу, формує сферичну уяву всього експозиційного дійства та занурює глядача у космогонію творення.