У травні 2021 року Національний музей «Київська картинна галерея» та Центр сучасного мистецтва «Білий Світ» презентували виставку творів Олександра Яновича «Метаморфози». На виставці було представлено твори живопису й графіки, а також мультимедійну інсталяцію що унаочнюють художній світогляд та творчі експерименти майстра. Експонати в традиційних формах образотворчого мистецтва виявились гармонійно співіснуючими з об’єктами постмодерністичної традиції й візуалізували широкий спектр творчих пошуків в сучасному вітчизняному мистецтві.

Заходячи у простір метаморфоз, ви потрапляєте у щойно створений світ. Зі зміною кадрів — глибше занурюєтесь у атмосферу перетворення. Якщо виникають асоціації, вони в момент змінюють одна одну. Увага розширюється до цілого залу, виринають скульптури, образи на стінах; так ви переживаєте чуттєвий досвід творення. Блискавичні спалахи і миготіння ледве вловимих образів не дають остаточно зрозуміти побачене. Звук нагадує авангардні експерименти з дисонансом. Простір — лабіринт несвідомого.

Художник Олександр Янович, експериментуючи з власною історією та технікою монотипії, створив відеоінсталяцію «Метаморфози»: п’ятсот кадрів змінюють один одного протягом тисячі секунд. Деякі з них є портретами, пейзажами і сюжетними сценами, інші ж — абстрактні плями, сліди неодноразових відбитків. Автор вибудував відеоряд, навмисне перемішуючи і заплутуючи зображення, створив ілюзію несвідомого. Лунає голос митця (оздоблений діджиталізованими ефектами), що декламує вірші з «Метаморфоз» Овідія. Результатом є гармонія рими і сенсу, вилучена з послідовності звуків. Відео, інстальоване на прозорих екранах, спонукає глядача до занурення у світловий потік та до вимушеної співучасті. Глядач змушений переживати досвід аструктурованості розуміння, метаморфози хаосу невідомого світу.

Ключем до практики автора стає осягнення його життєвої дійсності; досвід неодноразових змін виражається і у рваних лініях, і в кольоровій гаммі, і у впевненості/непевності поглядів. Інтенція особистої історії автора стає тим поштовхом, на який нашаровується візуальний матеріал. Переживаючи радикальні стани вагання, Олександр Янович використовує номадичний інтернет-серфінг, вихоплює різнорідні сюжети, і задачею митця стає асоціативний відгук та експресія.

Досвід творення власного світу через «Метаморфози» оголяє крихкість становища творця, адже будь-що створене долучається до загального потоку смислів. Олександр Янович намагається передати глядачу відчуття різності світу. Наділити здатністю мисленнєво доторкнутися до всіляких сторін буття, передати атмосферу вислову «І таке теж буває». А переживання саме цього стану і стає рушійною силою практики художника.